Святий благовірний князь Олександр Невський помер по дорозі з Орди в Городці, на Волзі, 14 листопада (за старим стилем) 1263 року, і через кілька днів був похований в соборній церкві Різдвяного монастиря міста Володимира. Його шанування почалося відразу ж після поховання. Нетлінні мощі були відкриті перед Куликівською битвою у 1380 році.
У 1710 році Петро І наказав включити в відпусти при богослужінні ім’я святого Олександра Невського як молитовника за «Невську землю». У тому ж році він особисто вибрав місце для побудови монастиря для вшанування Святої Трійці і Святого Олександра Невського — майбутньої Олександро-Невської лаври. Петро бажав перенести сюди з Володимира мощі святого князя.
10 вересня 1721 Петро I, після тривалої та виснажливої війни зі шведами, уклав Ништадський мирний договір. Цей день вирішено було освятити перенесенням мощей благовірного князя Олександра Невського з Володимира в Санкт-Петербург. Вивезені з Володимира в серпні 1723 року святі мощі були привезені в Шліссельбург, де зберігалися до 1724 року. 12 вересня 1724 року Петро I власноруч переніс в заснований ним чоловічий монастир мощі святого благовірного князя. Таким чином Петро Перший освятив місто і Олександро-Невську лавру прахом улюбленого і шанованого в народі святого.
Під час паломницької поїздки до святинь Нижнього Новгорода Намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел очолив Божественну Літургію в катедральному соборі святого Олександра Невського.
