21 жовтня - День преподобної Таїсії Єгипетської - Києво-Печерська Лавра Світова спадщина ЮНЕСКО

Та, яка нині шанується в лику великих святих, довго була великою грішницею. Достеменно невідомо у якій країні та місті народилася майбутня свята. Проте відомо, що вона жила в Єгипті, і все місто знало про її непомірну розпусту. Мати її вела неправедне життя і не тільки не дбала про прищеплення донці добрих правил, але сама вчила її торгувати розпустою. За таких умов краса Таїсії стала страшною силою. Багаті люди всякого віку прагнули привернути її увагу, розорювали свої господарства заради подарунків. Коханці в будинку спокусниці не тільки билися, але і вбивали один одного. Спокій і щастя багатьох родин було зруйновано через розпусницю.

Чутки про спокусницю Таїсію дійшов до монастиря гераклійського авви Пафнутія. Пафнутій був такий високий подвижник, що на нього дивилися як на ангела Божого. Прагнучи рятувати душі, він багатьох забудькуватих мирян звернув на шлях порятунку. Почувши про Таїсію, Пафнутій зняв з себе одяг відлюдника й вбравшись як світська багата людина, з запасом грошей, з’явився в натовпі залицяльників спокусниці.

Таїсія ще не зовсім заглушила в серці своєму поклик істинної релігії, вона ще вірила в Бога всезнаючого, вірила, що по смерті буде суд правди. Але ці думки ледь мерехтіли в душі її, як у всіх світських жінок; вони були затемнені та не доходили до глибини серцевої, під впливом пристрастей її до насолод світських, до розкоші, млості, плотських втіх, веселого життя. Пафнутій скористався для порятунку Таїсії істинами, доступними для душі її. Пустивши в хід засоби, що відкривають доступ до жалюгідних жінок, Пафнутій просив Таїсію призначити побачення в таємному місці, в такому таємному, де б не тільки люди, але Сам Бог не міг бачити їх. Вона відповідала, з усмішкою, що це неможливо, — Бог скрізь і все бачить. Тоді Пафнутій розповів її, наскільки жаливо грішити так нахабно, зухвало та мерзенно, як вона грішить; він відкрив їй, яку страхітливу відповідь повинна вона дати перед Богом і за свої мерзоти й беззаконня спокушених і загублених нею душ — за безліч душ, понівечених та втрачених жагою до її розпусти.

Таїсія скоро відчула, що той, хто говорить з нею такою мовою, не світська грішна людина і навіть не світський розумник, а людина послана до неї Богом, і серце її освітилося небесним світлом.
Тремтячи, обливаючись сльозами, кинулася вона до ніг відлюдника і сказала: «Піддай мене якому завгодно покаянню, відчуваю гидоту мою, тремчу від мук, що готуються для мене, але і сподіваюся, що твоїми молитвами Бог помилує мене, трохи більше як три години часу потрібного мені, і я з’явлюся куди накажеш і виконаю все, чого б не зажадав ти від мене». Пафнутій погодився і призначив місце зустрічі.

Преподобна Таїсія Єгипетська

Таїсія зібрала всі накопичені нею скарби, плоди страшної її розпусти, — вбрання та коштовності на величезну суму. Вона наказала зносити все на площу, і там, в присутності народу, сама запалила все і голосно закликала учасників розпусного життя її каятися в гріхах. Віддаючи плоди гріха вогню, вона давала бачити, що визнає ницість свого колишнього життя, не вважає майно, нажите гріхом, вартим навіть і того, щоб роздати його бідним, а натомість знищує все, як зачумлене.

Зробивши це, вона прийшла у призначене Пафнутієм місце. Він відвів її в жіночий монастир і замкнув у тісній келії. Двері біли запечатані свинцевою печаткою, а в мале віконечко наказано було подавати дівчині кусень хліба і трохи води. Ув’язнена ніби у труні, Таїсія запитала у Пафнутія про одне: як повинна вона молитися Богу? «Ти не достойна закликати Бога й іменувати Його твоїми устами, не варта і підіймати руки до неба, а губи твої повні безчестя, і руки осквернені злочинами. Звернувшись до сходу, повторюй одне: Той, що створив мене, змилуйся надо мною!»

Дівчина свято виконувала призначене їй суворе каяття.
Через три роки Пафнутій відчув у серці жаль до ув`язненої. Він відправився до Великого Антонія дізнатися, чи відпущені Богом гріхи Таїсії. Прийшовши до нього, він розказав йому про життя Таїсії. Святий Антоній зібрав до себе головних учнів своїх і запропонував їм провести ніч в молитві, щоб дізнатися, чи не відкриє Господь волі своєї про нужду Пафнутія? Воля Божа відкрита була Павлу, якого звали Препростим. Йому явилося на небі ложе, вкрите шатами неповторної краси, яке охороняли три діви з обличчями світлими і прекрасними. Павло з захопленням сказав: «Мабуть, це для батька мого Антонія». Тоді голос сповістив йому: «Ні, це не для Антонія, а для блудниці Таїсії». Так Пафнутій дізнався волю Божу про Таїсію.
Повернувшись в монастир, де замкнена була Таїсія, він відкрив двері келії її. Таїсія лагідно сказала йому, що хотіла б залишитися. Пафнутій оголосив: «Виходь, Бог простив тобі гріхи твої». Вона підкорилась і сказала: «Бог свідок, з тієї хвилини, як увійшла я до келії, всі гріхи мої були перед моїми очима, і я обливалася сльозами, дивлячись на них». «Саме за це, — сказав Пафнутій, — Господь милосердний і змилостивився над тобою, а не за суворість ув’язнення твого».

Таїсія прожила лише 15 днів після виходу з очисного ув’язнення. Душа її, омита покаянням, взявши на себе гріхи всього світу, злетіла на небо за нетлінною нагородою.

Пафнутій за день до своєї смерті розповів про Таїсію пустельникам, які завітали до нього. Він показав на досвіді, що немає стану в житті, яке можна було б зневажати, і що найбільші злочинці можуть щирим покаянням досягти прощення та великих нагород.

Оскільки блаженна Таїсія трудилася і почила при Великому Антонії і Павлі Препростому, то смерть її сталася не пізніше 340 року.

За народним календарем 21 жовтня починалася справжня зима. Тому люди ремонтували або шили зимовий одяг. Цього ж дня починали готувати нові поля — рубали і випалювали ліс.

Народні прикмети:
Якщо хмари низько пливуть — бути сильним морозам.
Миші роблять нори на південній стороні – зима буде холодною.

Повернутись