12 лютого - Собор трьох святителів - Києво-Печерська Лавра Світова спадщина ЮНЕСКО

12 лютого, у Собор Трьох Святителів, вшановуються вселенські вчителі, які формально завершили догмат про Святу Трійцю, — Василь Великий, Григорій Богослов та Іоанн Златоуст.

Історія свята

За імператора Олексія І Комніна, який правив з 1081 по 1118 роки, в Константинополі розгорілася суперечка, яка розділила вірян на три табори. Мова йшла про трьох святителів і видатних батьків Церкви: Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Одні виступали за те, щоб віддати перевагу святому Василю, оскільки він зумів пояснити таємниці природи як ніхто інший і був піднесений чеснотами на Ангельську висоту. Його прихильники вважали, що у ньому не було нічого низького або земного, він був організатором чернецтва, главою всієї Церкви в боротьбі з єресями, строгим і вимогливим пастирем відносно чистоти звичаїв. Тому вони робили висновок, що святий Василь стоїть вище за святого Іоанна Златоуста, який був схильний прощати грішників.

Інша партія захищала Златоуста, заперечуючи противникам, що прославлений єпископ Константинополя нітрохи не меншою мірою, ніж святий Василь, віддавався боротьбі з пороками, закликав грішників до покаяння та спонукав народ до вдосконалення за євангельськими заповідями. Неперевершений у красномовстві, златоустий пастир окропив Церкву справжньою повноводною річкою проповідей. У них він тлумачив Слово Боже та пояснював, як його застосовувати в повсякденному житті, причому йому вдалося це краще, ніж двом іншим християнським вчителям.

Третя група ратувала за те, щоб визнати головним святого Григорія Богослова за велич, чистоту та глибину його мови. Вони говорили, що святий Григорій краще за всіх освоїв мудрість і красномовство грецького світу, досяг найвищого рівня в спогляданні Бога, тому ніхто з людей не зміг настільки чудово викласти вчення про Святу Трійцю.

Таким чином, кожна партія захищала одного батька перед двома іншими, і незабаром це протистояння захопило всіх жителів столиці. Зовсім вже не думаючи про шанобливе ставлення до святителів, люди пускалися в нескінченні суперечки та сварки. Розбіжностям між партіями не було видно ні кінця ні краю.

Собор вселенських учителів і святителів Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста

Одного разу три святителі з’явилися уві сні святому Іоанну Мавроподу, митрополиту Євхаїтському, спочатку по одному, а потім втрьох. В один голос вони йому сказали: «Як ти бачиш, ми всі разом перебуваємо поряд з Богом, і ніякі сварки чи суперництво нас не розділяють. Кожен з нас тією мірою обставин і натхнення, яка була йому дарована Святим Духом, писав і учив тому, що необхідно для порятунку людей. Серед нас немає ні першого, ні другого, ні третього. Якщо ти називаєш ім’я одного з нас, двоє інших також присутні поруч з ним. Тому повели тим, хто свариться, не створювати через нас розколів в Церкві, оскільки за життя всі свої зусилля ми присвячували встановленню єдності та згоди у світі. Потім об’єднай наші пам’яті в одне свято і склади для нього службу, включивши туди піснеспіви, присвячені кожному з нас, відповідно до мистецтва та науки, які Господь тобі дав. Передай цю службу християнам, щоб вони святкували її щороку. Якщо вони будуть вшановувати нас таким чином — єдиними перед Богом і в Бозі, — то ми обіцяємо, що будемо клопотати в нашій спільній молитві про їх порятунок.» Після цих слів святителі піднялися на небо, огорнуті невимовним світлом, звертаючись один до одного на ім`я.

Без зволікань святий Іоанн Мавропод зібрав народ і повідомив про одкровення. Оскільки всі поважали митрополита за доброчесність і захоплювалися силою його красномовства, партії примирилися. Всі стали просити Іоанна негайно взятися за складання служби загального свята Трьох Святителів. Тонко продумавши питання, Іоанн вирішив віддати цьому святу тридцятий день січня (за старим стилем), щоб скріпити немов печаткою цей місяць, протягом якого згадуються всі три святителі окремо.

Молитва святителям Василю Великому, Григорію Богослову та Іоанну Златоусту

О пресветлии светильницы Церкве Христовы, Василие, Григорие и Иоанне, светом православных догматов вся концы земли озарившии и мечем слова Божия хульных смущения и шатания ересей угасившии; припадающе к вашему милосердию, с верою и любовию из глубины души вопием: предстояще Престолу Пресвятыя, Единосущныя, Животворящия и Нераздельныя Троицы, за Нюже словом, писанием и житием добре подвизастеся и душы своя полагасте, всегда молитеся Ей, да укрепит и ны в Православии и единомыслии, и непоколебимем даже до смерти исповедании веры Христовы, и во вседушевнем послушании его Церкви Святей: да препояшет ны с высоты силою на вся невидимыя и видимыя враги наша: да соблюдет Церковь свою незыблему от неверия, суеверия, ересей и раскола; да дарует архипастырем нашим здравие, долгоденствие и во всем благое поспешение: пастырем нашим да подаст духовное трезвение и ревность о спасении пасомых, правителем суд и правду, воином терпение, мужество и одоление на враги, сирым и вдовицам заступление, болящим исцеление, юным благое в вере возрастание, старцам утешение, обидимым заступление, и всем вся ко временней и вечней жизни потребная, яко да в мире и покаянии, желанием спасения горяще, Господеви работающе, добрым подвигом подвизающеся, течение наше скончаем и сподобимся в Небеснем Царствии купно с вами всегда пети и славити Пресвятое и Великолепое Имя Отца, и Сына, и Святаго Духа во веки веков. Аминь.

Повернутись