13 жовтня - День перенесення мощей першого Митрополита київського, преподобного Михаїла - Києво-Печерська Лавра Світова спадщина ЮНЕСКО

13 жовтня Православний світ вшановує дату перенесення мощей преподобного Михаїла, першого Митрополита Київського. Ми знайшли для вас маловідомі факти про життя та дільність цієї видатної особистості.

Хто благословив князя Володимира на будівництво Десятинної церкви?

У богослужбових книгах преподобного Михаїла згадують як «Святителя Михаїла, першого митрополита Київського». Проте історичних відомостей про нього настільки мало, що це давало підстави історикам відносити його діяльність до різних історичних епох. Про святого Михаїла згадують такі літописи як Новгородська Перша, Никонівська, Воскресенська. При цьому Никонівський літопис говорить про те, що в 991 році він був в Ростові з чотирма єпископами. Це дало підставу історикам віднести митрополита Михаїла до часу масового прийняття киянами Православ’я у 988 році, тобто до часів хрещення Русі на чолі з Володимиром Великим. У наших храмах і книгах можна навіть побачити репродуктивне зображення подій хрещення Русі, де поруч зі святим великим князем Володимиром стоїть сивий архієрей, під яким завжди розуміють саме митрополита Михаїла. Спираючись на ці свідоцтва, історики вважають, що святитель Михаїл був висвячений у митрополита в Константинополі святим патріархом Миколою Хризовергом (983 — 996) і прибув до Києва з декількома єпископами (від 4 до 6). Незабаром першоієрарх благословив князя Володимира на будування Десятинної церкви, а на місці майбутнього Михайлівського Золотоверхого монастиря побудував церкву Архангела Михаїла для грецьких ченців, які прибули разом з ним.

Чи був Михаїл у Києві на Хрещення Русі?

Проте ця старовинна версія житія і діяльності святителя Михаїла, на жаль, не відповідає дійсності. Слід зазначити, що при Хрещенні Русі в Києві не було жодного єпископа. У Лаврентіївському літописі говориться про те, що під час цієї події в нашій столиці були тільки «попи корсунські і Царицині». Тому прекрасна репродукція прийняття нашим народом Хрещення за князя Володимира зі старим архієреєм — просто картина, на якій художник показав свою любов до рідної Церкви. Можливо, він приїхав після Хрещення, як говориться у Никонівському літописі маючи на увазі візит до Новгорода у 990 році. Але коли літопис описує відвідування в 991 році святим Михаїлом Ростова, то зазначається, що він був «з чотирма єпископами Фотія патріарха». Це свідчення не безпідставне. Як відомо, святий Константинопольський патріарх Фотій жив у IX, а не у Х столітті й правив двічі: з 858 по 867 та з 878 по 886 роки. Саме за часів цього патріарха стався військовий похід наших предків на чолі з Оскольдом (у російській літературі поширене іменування князя «Аскольд», але древні джерела називають його Оскольдом) і Діром на Константинополь. Атака відбулася 18 червня 860 року. Місто не було захоплено киянами — після молебню патріарха Фотія і народу до Пречистої піднялася буря, яка знищила флот нападників. Дізнавшись подробиці своєї поразки, вони були настільки вражені дивом, що частина воїнів хрестилася й «прийняла єпископа і пастиря». Цим першим архієреєм у 862 році став митрополит Олексій. Ігнатій, повернувшись в 867 році на патріаршу кафедру, надсилає до Києва іншого архієрея, ім’я якого поки невідомо. Але літопис пов’язує діяльність митрополита Михаїла із часом патріарха Фотія. Це не могло статися під час першого патріаршества Фотія, бо приблизно з 862 по 867/868 рік митрополитом Київським був Олексій. У 878 році Фотій повертається на кафедру, і згодом ставить на нашу митрополію нового архієрея, яким якраз і став святий Михаїл. Написана в 1621 г. «Палінодія» українського історика і полеміста Києво-Печерського архімандрита Захарії Копистенського з посиланням на Зонару зазначає, що патріарх Фотій надіслав русичам-українцям «Михаїла митрополита». Густинський літопис відносить висвячення святителя до 886 року — останнього року життя патріарха Фотія. Інший історик, А.Карташов, відносить діяльність святого Михаїла до першого патріаршества Фотія. Український історик О. Лотоцький пише, що «ім’я митрополита Михаїла, крім кількох літописних копій, згадує статут князя Володимира, де говориться, що цього митрополита прислав патріарх Фотій». Цієї ж думки дотримувався і російський історик Є. Голубинський. Так логічно пов’язується спогад митрополита Михаїла як такого, який діяв на Русі з єпископами, яких прислав патріарх Фотій. Літописець, очевидно, переплутав дві події — хрещення киян за часів Оскольда і хрещення за часів святого Володимира.

Святий Михаїл, перший митрополит київський

До якого століття належить діяльність Митрополита?

Діяльність Михаїла найімовірніше датується IX століттям. Якщо прийняти свідоцтва Густинського літопису, то вимальовується цікава картина: у 886 році митрополит Михаїл прибуває до Києва, де зустрічається … з Олегом, який чотири роки тому вбив «винуватця» появи і поширення в Києві християнства! Як відомо, у 882 році Олег вбиває Оскольда і починає зворотний процес повернення язичництва замість християнства як релігії, яку сповідує великий князь. Цілком ймовірно, що, дізнавшись про такий стан речей, патріарх Фотій вирішив не кидати Київську митрополію, яка щойно з`явилася, а направити до неї людину, яка святістю свого життя підтримувала київських християн. Можна абсолютно сміливо вважати, що той факт, що в Києві християнство не тільки не пропало, а навпаки, все більше поширювалося протягом наступного століття, свідчить про самопожертву і відданість апостольським благовісницьких трудам святого Михаїла заради своєї пастви. Ні жорстокість Олега, ні інші перешкоди не зупинили нашого першого святого митрополита нести русичам-українцям Євангельське слово. Це досить скоро принесло свої плоди — вже за наступника Олега — Ігоря — до християнства в Києві будуть ставитися толерантно, а дружина Ігоря взагалі сама стане християнкою. Так чи інакше, але заплутані відомості про митрополита Михаїла стають зрозумілими лише за умови віднесення його діяльності не до X, а до IX століття, що підтверджується наведеними фактами. Але як пояснити спогад про нього, як про «першого митрополита київського», коли першим митрополитом був Олексій?

Хто навернув до віри в Господа Новгород і Ростов?

У 990 році митрополит Михаїл разом з усіма архієреями та в супроводі вихователя князя Володимира Добрині прямує в Новгород, де ревно проповідує християнство. Він домігся того, що ідола Перуна було повалено та скинуто в річку Волхов. Сам митрополит проповідував в Новгороді, а єпископів він направив у навколишні міста і села. Коли проповіді почали приносити перші серйозні плоди, святитель покликав до себе єпископів, благословив їх на продовження рівноапостольної праці, та відбув до Києва. У наступному році він прибув до Ростова, де навернув до віри в Господа багато народу, висвятив пресвітерів і «встановив чин церковного богослужіння і управління». Святитель заклав у місті дерев’яну церкву на честь Успіння Богородиці для служіння в ній першого єпископа Феодора (грека).

Чи справді Михаїл — перший митрополит київський?

Беручи до уваги усе викладене вище, цілком імовірно, що в пам’яті нашого народу збереглося шанування святителя Михаїла не як першого за часом митрополита Київського, а як першого митрополита, який був прославлений від Господа святістю. Те, що митрополит Михаїл працював в період становлення нашої Церкви за патріарха Фотія, лише надає його постаті величі істинного апостола Русі, якому довелося діяти у сильному язичницькому середовищі. Щодо національного походження святителя Михаїла найбільш поширеною є думка про те, що він був сирійцем. Близько 1103 року нетлінні мощі митрополита Михаїла були перенесені в Ближні печери Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Можливо, що саме в цей час він був канонізований православною церквою. Протягом багатьох століть його пам’ять відзначалася в день його блаженної кончини 15 (28) червня.

30 вересня 1730 року мощі святого митрополита Михаїлі перенесені до Успенського собору Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, де були покладені в приділі святого архідиякона Стефана. Можна припустити, що це було зроблено за наказом архієпископа Варлаама, який хотів привернути увагу народу до того, що тепер, всупереч всім обіцянкам, кафедра позбавлена ​​статусу митрополії. Борючись за відновлення старих і споконвічних прав Києва мати митрополію з митрополитом на чолі, Варлаам Вонатовіч розраховував, що чиновники посоромляться дивитися на мощі митрополита, що свідчать про їхню боротьбу проти старого права називатися наступникам святого Михаїла саме митрополитами. Але, починаючи з 1730 року, до традиційного святкування пам’яті святителя були додані 30 вересня (13 жовтня) — дата перенесення мощей в Успенський собор. Мета цього урочистого святкування та ж, як і ідея перенесення мощей.

Ще у 1718 році російський цар Петро I видав указ, за ​​яким заборонялося друкувати богослужбову літературу по давньоукраїнським зразкам. Можна було друкувати лише ті книги, які повністю відповідали російським книгам, «щоб ніякої різниці і особливого наріччя (тобто української мови) у них не було». Саме з цього часу в нашій Церкві став поширений так званий «московський ізвод» церковнослов’янської мови і манери читання замість київського, яким користувалися в Київській митрополії до XVIII століття. Ця постанова стосувалася і Міней, які стали передруковувати з російських Міней. І тільки через півстоліття російським урядом було дозволено Лаврській друкарні надрукувати службу святому Михаїлу в складі Собору Києво-Печерських святих (укази Синоду від 15.06.1762 р., 18.05. 1775 р. та 31.10.1784 р.) Тобто поширивши свою владу на Київську митрополію, імперський уряд Росії забороняє друкувати службу її першому святому Первосвятителю (відповідно і святкувати пам’ять, бо, коли не стане книг зі службою святого Михаїла, то правити їх не потрібно), а через кілька десятків років «милостиво» дозволяє знову її друкувати! Очевидно, щоб звести Київську митрополію в ранг пересічних єпархій Російської Православної Церкви, її треба було позбавити архієреїв і народної пам’яті про славне минуле цієї кафедри. Подібне «затирання» пам’яті про першого митрополита «матері міст» (в тому числі і російських) було продовженням курсу Російської імперії на знищення історичної свідомості народу України.

Під час Другої світової війни сталася страшна подія — 3 жовтня 1941 Успенський собор був підірваний більшовиками, і безцінний скарб — мощі першого святого митрополита київського — були втрачені назавжди. Питання щодо того, ким був підірваний Успенський собор — нацистами або більшовиками — і досі дискутується, хоча Дмитро Степовик на основі свідчень очевидців та інших історичних джерел чітко доводить, що цю безбожну справа було скоєно саме комуністами.

Собор відбудований, але мощі великого Апостола відновити неможливо… Проте на честь цього святителя будуються та освячуються нові храми. Серед останніх слід відзначити чудовий храм в Києві, хрести на куполах якого у 2002 році було освячено наступником святого Михаїла — Блаженнішим Володимиром, митрополитом Київським і всієї України, предстоятелем Української Православної Церкви. Побудований у візантійському стилі, він немов нагадує про місце висвячення першого святого митрополита України — Константинополь.

Храм святого Михаїла, першого митрополита Київського, м. Київ
Повернутись