Мощі Святителя Луки Кримського прибудуть до Лаври - Києво-Печерська Лавра Світова спадщина ЮНЕСКО

З благословення священноархімандрита Святої Печерської обителі, Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія і Намісника Києво-Печерської Лаври митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла в Лавру прибуде ковчег з часткою мощей святителя Луки, архієпископа Кримського.

Святитель Лука (Валентин Феліксович Войно-Ясенецький) народився 27 квітня 1877 року в місті Керчі у сім’ї аптекаря. Хоча з дитинства хлопчик мав хист до малювання, він обрав інший шлях. У 1898 році Валентин вступив до Київського університету на медичний факультет. Після закінчення університету юнак збирався стати дільничним земським лікарем, щоб допомагати бідним людям. Але Росія розпочала війну з Японією, і Валентин у 1904 році відправився на Далекий Схід. Там почалася практика молодого хірурга. Тут же він зустрів Анну Василівну Ланську — свою майбутню дружину. У зв’язку з науковими дослідженнями за своєю спеціальністю через деякий час Войно-Ясенецький повернувся до Москви, де влаштувався у клініку відомого вченого П. І. Дьяконова. У 1915 році Войно-Ясенецький випустив монографію «Регіональна анестезія», відзначену премією Варшавського університету.

Щоб утримувати сім’ю Войно-Ясенецький поєднував наукову діяльність з лікарською практикою в різних селах і містах. У 1917 році сім’я майбутнього святителя перебралася до Ташкента. Там його дружина захворіла на туберкульоз і померла.

Дружина святителя Луки — Анна Василівна Войно-Ясенецька (Ланська)

Після смерті дружини чоловік повністю поринув у роботу, але при цьому постійно відвідував церкву, виступав на богословських зборах. Його проповіді справляли велике враження на вірян. Одного разу єпископ Ташкентський і Туркестанський Інокентій зауважив: «Докторе, вам треба бути священником!». Валентин Феліксович, не роздумуючи, відповів: «Добре, Владико! Буду священником, якщо це завгодно Богові!». У ті буремні часи святитель не побоявся прийняти сан і служити Богу. Він вдало поєднував священство з діяльністю вченого і хірурга.

Хірург Валентин Феліксович Войно-Ясенецький проводить операцію у земській лікарні

У 1923 році священник Валентин вирішив стати ченцем. Постриг таємно скоїв єпископ Уфимський Андрій, назвавши святителя ім’ям апостола, євангеліста і художника Луки. У тому ж році святитель став архієреєм.

За віру святителя тричі заарештовували та відправили у заслання. Але він продовжував лікувати хворих, а у 1934 році вийшла його наукова праця «Нариси гнійної хірургії», яка зберігає свою актуальність і сьогодні. На виданні перед ім’ям автора стояв сан — єпископ.

Попри тортури та знущання під час третього арешту у 1937 році, єпископ Лука відразу після початку Другої Світової Війни на прохання влади став головним хірургом красноярського евакуаційного госпіталю.

Святитель Лука у в`язниці НКВД, Ташкент, 1939 рік

У 1942 році єпископ Лука був зведений в сан архієпископа. Служіння на Красноярській кафедрі він поєднував з напруженою роботою хірурга та науковою діяльністю. За доповнену роботу по гнійній хірургії та роботу «Пізні резекції інфікованих вогнепальних поранень суглобів» він був відзначений Сталінською премією I ступеня.

До Криму архієпископ повернувся у 1946 році. Тут його зустріли численні проблеми: післявоєнна розруха, закриті храми, відсутність священників. Багато сил доклав Владика, щоб навести лад у єпархії: перешкоджав закриттю старих храмів, відкривав нові, від священників вимагав суворого дотримання церковних правил, постійно боровся з єрессю сектантства. При цьому Святитель не залишав медичну практику, консультуючи та оперуючи у Сімферопольському військовому госпіталі. У своєму будинку архієпископ безкоштовно приймав хворих. Авторитет Владики був настільки високим, що хворі під час богослужінь намагалися доторкнутися до його одягу, вірячи, що один лише дотик допоможе їм подолати недугу.

Архієпископ Лука в оточенні вірян

Земне життя архієпископа Луки закінчилася 11 червня 1961 року, у День Всіх Святих. Він був похований в Сімферополі на цвинтарі біля храму Всіх Святих. І після смерті святий Лука продовжував допомагати хворим: молитва біля його могили, земля та вода, взяті з неї, приносили зцілення.

22 листопада 1995 року рішенням Синоду Української Православної Церкви архієпископ Сімферопольський і Кримський Лука зарахований до лику місцево шанованих святих. 20 березня 1996 мощі святителя були урочисто перенесені до кафедрального Свято-Троїцького собору, де вони спочивають і понині, здійснюючи чудеса зцілення. У 2000 році на ювілейному Архієрейському Соборі Руської Православної Церкви архієпископ Лука був зарахований до сонму новомучеників і сповідників.

Святиня перебуватиме у Хрестовоздвиженському храмі монастиря з 28 грудня 2019 року по 25 січня 2020 року. Помолитися біля мощей святителя Луки можуть усі охочі.

Повернутись