27 вересня - День Воздвиження Хреста Господнього - Києво-Печерська Лавра Світова спадщина ЮНЕСКО

У 326 році у гори Голгофи, на якій розп’яли Ісуса, був знайдений Голгофський Хрест. Стародавні книги свідчать, що саме в той рік в Єрусалим приїхала з візитом імператриця Олена, матір імператора Костянтина. Вона відправилася в Єрусалим на пошуки Господніх реліквій. І стала однією з перших, хто провів археологічні розкопки у святих місцях. Саме завдяки розкопкам під егідою імператриці був знайдений Хрест Господній, а також Гроб Господній (печера, де був похований і на третій день воскрес Христос).

Під землею були знайдені три хрести, кілька цвяхів і дошка з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Однак дошка лежала окремо, і зрозуміти, який саме з трьох хрестів Господній, було неможливо. За одним переказом, хрести по черзі прикладали до хворого, і після дотику до того самого Хреста він зцілився. За іншим переказом, від торкання до Хреста воскрес померлий, якого несли по вулиці для поховання (від цього ніби й пішла назва «Животворящий»).

Імператриця Олена, єрусалимський патріарх Макарій та інші присутні з радістю і шаною вклонилися Хресту Христовому і цілували його. Християни, довідавшись про цю велику подію, зібралися в незліченній кількості до місця, де було знайдено Хрест Господній. Всім хотілося прикластися до святого животворящого Хреста. Але через велику кількість присутніх, зробити це було неможливо. Всі стали просити принаймні показати його. Тоді патріарх Макарій встав на високому місці й щоб усім було видно, кілька разів ставив («воздвигав») Хрест. Народ же, бачивши реліквію, кланявся і вигукував: «Господи, помилуй!»

Частину Хреста Господнього імператриця принесла своєму сину Костянтину. Іншу частину вона залишила у Єрусалимі. Над місцем страждань, поховання та воскресіння Ісуса Христа за наказом Олени та Костянтина було побудовано величний храм на честь Воскресіння Христового. Свято Воздвиження Хреста Господнього бере свій початок з 335 року — від посвячення храму. У ньому і дотепер зберігаєтся інша частина Хреста.

Храм Воскресіння Христа, закладений імператрицею Оленою та імператором Костянтином, Єрусалим.

У 614 році перський цар Хозрой захопив Єрусалим і забрав Хрест Господній у свою столицю Ктесифон. У 628 році імператор Іраклій переміг персів, знайшов святий Хрест і провернув його в Єрусалим. 27 вересня цього ж року відбулося друге воздвиження Хреста.Відтоді свято називається «Всебічне (тобто всесвітнє) Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста».

У народі в цей день строго постилися. З полів забирали останній сніп. Також збирали різні лікарські рослини — вважалося, що вони мали особливу цілющу силу. Жодної важливої справи не починали, не виконували важких робіт. На Воздвиження люди заготовляли на зиму капусту, тому день отримав назву капусника — веселого свята, на якому рубали капусту, пекли пироги, співали пісні, водили хороводи й вибирали собі пару. На Закарпатті Воздвиження було останнім днем заготівлі горіхів та яблук.

День Воздвиження ще називали Здвиженням, бо люди вважали, що «На Здвиження земля двинеться ближче до зими». В цей день «Здвигається земля з літа на зиму», а «Кожух зі свитою здвинулись і кучма надвинулась». Всі птахи мають відлетіти (двинутися) у вирій. Плазуни, змії та ящірки сповзаються в одне місце та влаштовують гніздо, щоб перезимувати до першого весняного грому. Тому в будинках ретельно замикали ворота та двері, а до лісу не ходили.

Народні прикмети:
Гуси високо летять – навесні буде велике водопілля, і навпаки.
Дме холодний вітер – літо буде теплим.

Повернутись