7 лютого - День пам`яті Священномученика Володимира Богоявленського - Києво-Печерська Лавра Світова спадщина ЮНЕСКО

Митрополит Володимир (Богоявленський) — перший ієрарх Православної Церкви, який після революційних подій 1917 року прийняв мученицьку смерть за Христа. Протягом 74 років його мощі перебували в Хрестовоздвиженській церкві над Ближніми печерами Києво-Печерської Лаври.

Наприкінці січня 1918 року Київ вразила жахлива новина: у фортечних валів біля Києво-Печерської Лаври був жорстоко вбитий — розстріляний та заколотий багнетами — 70-річний ієрарх Руської Православної Церкви, митрополит Київський і Галицький Володимир (Богоявленський). У цій мученицькій смерті архієрея люди побачили грізні ознаки прийдешніх кривавих подій.

Протоієрей Федір Титов, професор КДА, очевидно, в надії, що нечуваний злочин незабаром буде розкрито, а вбивці — покарані, докладно та точно, не оминаючи найменших деталей, діалогів, зображує драматичні події тих днів. Його книга має назву «Вінок на могилу Високопреосвященного Митрополита Володимира». Лише багато десятиліть після розпаду тоталітарої держави, коли відновилося чернече життя в Лаврі, ми маємо змогу ознайомитися з цим унікальним документом.

На початку 9-ї години ранку 23 січня (5 лютого за новим стилем) Лавра опинилася під сильним і жорстоким обстрілом більшовиків з боку Дарниці та Микільських Слобідок … Над південними дверима, які ведуть з двору до Хрестовоздвиженської церкви у Ближніх печерах, знаходиться, між іншим, ікона Казанської Божої Матері. У цю ікону потрапила шрапнельна куля, пробила в склі отвір і заглибилася в ікону в тому місці, де знаходиться серце Богонемовляти. Вид цієї ікони справляє приголомшливе враження на вірян. Навіть деякі більшовики в подиві зупинялися згодом перед цією іконою…

Рака з мощами митрополита Володимира (Богоявленського), яка зберігається у Дальніх печерах Лаври

До вечора 23 січня більшовики заволоділи Успенською Києво-Печерською Лаврою, і тоді в ній почалися такі дикі насильства та прояви варварства, перед якими бліднуть оповіді про пограбування й безчинства диких монголів під час зруйнування Києва та Лаври у 1240 році. Озброєні натовпи людей вривалися в храми, з шапками на головах і цигарками в зубах, зчиняли галас під час богослужіння, лаялися та паплюжили нашу святиню, вдиралися в келії монахів вдень і вночі, стріляли над головами смертельно переляканих людей похилого віку, грабували все, що тільки потрапляло під руку, хапали ченців, примушували роздягатися та роззуватися, обшукували та грабували, знущалися й били нагайками, хапали будь-кого, хто опинився в той час у Лаврі, особливо військових — офіцерів і генералів, і тут же страчували…

24 січня (за день до смерті), в середу, перед Службою Божою, митрополит Володимир служив у Великій Успенській церкві акафіст Успінню Божої Матері. Читання акафісту митрополитом, за спостереженнями тих, хто співслужили йому тоді, відрізнялося особливою проникливістю та душевністю. Ніч на 25 січня вся Лавра проводила без сну, у найсильнішій тривозі. Всю ніч братство залишалося в храмі на молитві, безперервно служило молебні та співало акафісти. Митрополит Володимир також всю ніч не спав. Рано вранці 25 січня почалися нові насильства і грабунки у Лаврі…

Увечері того ж дня … у квартирі митрополита пролунали три різких дзвінки, і у відчинені двері увійшли п’ять озброєних солдатів на чолі з матросом. Матрос запитав: «Де Володимир митрополит? Ми бажаємо з ним переговорити…»

Коли п’ятеро озброєних людей увійшли в його покої, зажадали побачення з ним, вчинили обшук і допит, митрополит залишався зовні спокійним. Коли вони наказали йому одягнутися та пройти з ними, він сказав: «Якщо ви хочете мене розстріляти, стріляйте тут». Але кати вивели його з покоїв. Йдучи, митрополит благословив свого келейника Філіпа, витер сльозу зі щоки, й ступив у холодну зимову темряву. За свідченням протоієрея Федора Титова, один з ченців бачив, як вбивці вели митрополита через лаврське подвір’я повз Велику Успенську церкву до Економічних воріт. У храмі матроси закурили, а митрополит підійшов до головного входу до храму й почав молитися. Біля воріт, він знову зупинився, звернувся до надбрамної ікони святителя Миколая і, перехрестившись, низько вклонився … Через кілька хвилин двоє лаврських ченців, які стояли у дворі, почули чотири, а потім ще два постріли з рушниць. Хтось сказав: «Це владику розстрілюють …»

Хрест, встановлений на місці мученицької смерті митрополита Володимира (Богоявленського)

За словами одного випадкового очевидця мученицької кончини митрополита Володимира, вбивці привезли останнього до місця розстрілу на автомобілі. Коли вбивці вивели митрополита з автомобіля та зупинилися на майданчику, архіпастир-мученик попросив у них час, щоб помолитися Богу. Один з убивць сказав: «Тільки скоріше». Тоді митрополит звів руки догори і сказав: «Господи! Прости мої гріхи — вільні та мимовільні, й прийми дух мій з миром». Потім благословив хрестоподібно обома руками своїх убивць і сказав: «Господь вас благословляє та прощає». І після цього, коли митрополит ще не встиг опустити рук, почулося чотири постріли. Вбивці підійшли до митрополита, який впав на землю, і зробили ще кілька пострілів…

Так була відкрита перша сторінка у величезній книзі кривавих гонінь ХХ століття на Церкву Христову, за яку віддали життя багато тисяч сповідників і мучеників.

В ніч з 26 на 27 червня 1992 року, після визначення точного місця поховання митрополита Володимира, відбулося набуття мощей священномученика. Його останки були перенесені до Дальніх печер Лаври, де знаходяться і понині. Відтоді щорічно 26 червня мощі священномученика Володимира хресним ходом переносять до Трапезного храму. Там вони перебувають до закінчення Літургії, потім їх повертають до Дальніх печер.

Повернутись