15 вересня - день пам'яті преподобних Антонія та Феодосія Печерських - Києво-Печерська Лавра Світова спадщина ЮНЕСКО

Засновник Києво-Печерської лаври святий Антоній (в хрещенні названий Антипою) народився у 1073 році у місті Любеч, що на Чернігівщині. З юних років він відчув потяг до вищого духовного життя, тому наважився іти на гору Афон. В одному з афонських монастирів він прийняв постриг з ім`ям Антоній. Він вів так зване осібне житіє (грец. ідіоритм) у печері неподалів від монастиря. Ченці жили на далекій відстані, навіть не спілкуючись один з одним. У неділю та на свята вони збиралися разом у монастирській церкві для Божественної Літургії та святкової трапези. Коли він здобув у своїх подвигах духовну досвідченість, ігумен дав йому послух, щоб він йшов на Русь і насадив такий тип мовчазного чернецтва (по суті — відлюдництва).

У 1054 році преподобний Антоній прийшов до Києва, де було вже декілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але Антоній не приєднався до жодного з них, а оселився у так званій Варязькій чотириметровій печері, викопаній священником Іларіоном. Тут святий Антоній продовжував подвиги суворого чернечого життя — через день їв чорний хліб та пив воду у невеликій кількості. Незабаром про нього дізналися не тільки у Києві, а в інших містах Русі. До Антонія почали приходити за порадою і благословенням. Проте він не був проповідником, він був мовчазним та тихим труженником молитви. Це приваблювало таких же шукачів мовчання. Першим був прийнятий ієрей Никон, другим — преподобний Феодосій.

Преподобний Феодосій народився у 1074 році та провів свою молодість в Курську. З ранніх років він щодня він відвідував храм та старанно читав слово Боже. Дізнавшись, що в храмі іноді не служать літургію через нестачу просфор, він почав купувати пшеницю, яку сам молов, а потім випікав просфори та приносив їх до церкви.

Преподобні Антоній та Феодосій Печерські, засновники Києво-Печерської лаври

Коли сподвижників Антонія стало 12, він перейшов на сусідню гору, вирив собі печеру і почав трудитися в затворі. Феодосій залишився на колишньому місці. Братія обрала його ігуменом, і Феодосій почав встановлювали правила спільножительства за уставом Студійського монастиря. Головними рисами цього спільножительства були такі: все майно в братії було спільне, час проводився в безперервних трудах; робота розділялися ігуменом і давалася по силі кожному; кожна справа починалася молитвою і благословенням старшого; помисли відкривалися ігуменові, який був істинним провідником братії до спасіння. Преподобний Феодосій часто обходив келії з перевіркою — чи немає у братії зайвого, і хто чим займається. Часто він слідкував за порядком в келіях вночі. Феодосій в усьому був прикладом: першим ставав до праці вранці, не цурався жодної роботи, носив найпростіший одяг, раніше за всіх приходив до церкви. Преподобний Феодосій відрізнявся великим милосердям до бідних і любов’ю до духовної освіти. В обителі він влаштував особливий будинок для проживання убогих, сліпих, розслаблених. На їх утримання віддавалася десята доля монастирських прибутків. Кожної суботи він посилав віз хліба ув’язненим. З творів преподобного Феодосія відомі два повчання до народу, десять повчань до ченців, два послання до великого князя Ізяслава і дві молитви.

Заснована преподобним Антонієм і облаштована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель стала зразком для інших монастирів і мала велике значення для розвитку Української Православної церкви.

Повернутись