14 вересня - День пам’яті преподобного Симеона Стовпника - Києво-Печерська Лавра Світова спадщина ЮНЕСКО

Преподобний Симеон Стовпник народився в сім’ї християн у селищі Сиса, що в регіоні Каппадокія (Турція). Ще з дитинства він полюбив відвідувати богослужіння та розмовляти з мудрецями про зміст Євангелія. Симеон був послушником у монастирі, а у 18 років прийняв чернечий постриг. Він прославився своїм аскетизмом — міг проводити у молитві дні і ночі, без їжі та води. Настоятеля тривожила така поведінка, тому він запропонував Симеону або змінити ставлення до себе на більш поблажливе, або покинути обитель.

Симеон пішов з монастиря та оселився на дні висохлого колодязя. Через деякий час ігумену наснились янголи та звеліли повернути Симеона. Проте скоро преподобний знову покинув монастир та оселився у кам`яній печері неподалік села Галанісс, де провів 3 роки. Одного разу він вирішив провести всю святу Чотиридесятницю без їжі та пиття і з Божою допомогою витримав цей строгий піст. Відтоді він завжди на весь час святої Чотиридесятниці повністю відмовлявся навіть від хліба та води, двадцять днів молився стоячи, а двадцять — сидячи, щоб підтримувати тілесні сили.

В народі ширились чутки про преподобного Симеона. Люди приходили до нього за благословенням, порадою і навіть зціленням.

Прагнучи усамітнитись та уникнути мирських спокус, преподобний вигадав новий вид подвижництва — він побудував стовп висотою 4 метри й оселився на ньому в маленькій келії, повністю віддавшись молитвам і посту.

Преподобний Симеон Стовпник

Чутка про преподобного Симеона дійшла до вищої церковної ієрархії та імператорського двору. Антіохійський Патріарх Домнин II відвідав преподобного, провів на стовпі Божественну літургію та причастив подвижника Святих Таїн.

Отці з пустелі також дізналися про преподобного Симеона. Бажаючи випробувати нового подвижника і дізнатися, чи угодні Богові його надмірні подвиги, вони послали до нього своїх послів, які від імені отців наказали преподобному Симеону зійти зі стовпа. У разі непокори вони повинні були насильно стягнути його на землю. Але він проявив повний послух і глибоке християнське смирення, за що отримав благословення на продовження подвигу.

Преподобний поступово збільшував висоту стовпа. Останній стовп був заввишки у 40 ліктів (понад 20 метрів). Навколо нього була подвійна огорожа, за яку жінки взагалі не допускалися. У цьому преподобний не зробив виключення навіть для власної матері, яка так і померла, припавши до огорожі, не дочекавшись побачення з сином. Тоді преподобний попросив принести до нього труну і ніжно попрощався з покійною матір’ю — і тоді її обличчя осяяла блаженна посмішка.

Преподобний Симеон провів у посилених чернечих подвигах 80 років, з яких 47 на стовпі. Багато язичників прийняли Хрещення, вражені моральною та тілесною стійкістю, даровані Господом Своєму подвижнику.

Першим дізнався про смерть преподобного його найближчий учень Антоній. Протягом трьох днів Симеон не показувався народу. Антоній піднявся на стовп та знайшов схилене у молитві мертве тіло преподобного. Поховали Симеона недалеко від стовпа. Очолював церемонію антіохійський Патріарх Мартирій. Попрощатися з преподобним прийшла величезна кількість духовенства та простого люду. На місці стовпа Антоній заснував монастир, на якому було особливе благословення преподобного Симеона.

Повернутись