Реставрація Церкви Спаса на Берестові - Києво-Печерська Лавра Світова спадщина ЮНЕСКО

Реставрація Церкви Спаса на Берестові

Церква Спаса на Берестові вже півтора десятка років закрита для відвідувань і не функціонує

У Києві реставрують церкву Спаса на Берестові, яка більше 10 років була закрита для відвідувачів. Це храм, який будував князь Володимир Мономах, а після руйнації монголами відновлював Петро Могила.

Вивчення поховального ритуалу Києва XIV-ХVІІІ ст. насамперед спирається на археологічні дані церковних та монастирських некрополів, оскільки писемні джерела здебільшого згадують окремі, цікаві з погляду їхніх авторів, елементи обрядовості або містять лише стислу констатуючу інформацію. До числа найдавніших парафіяльних цвинтарів міста належить кладовище собору Спаса на Берестові. В результаті проведених на його території протягом 1989–1990 рр. широкомасштабних розкопок було на-копичено значний фонд поховальних пам’яток. Отримані матеріали посідають важливе місце у висвітленні міської культури та потребують введення до наукового обігу. Більш докладний розгляд дозволить виявити особливості поховальної практики, простежити традиційні риси та відхилення від них у християнському обряді згаданого періоду. 

Побудову церкви дослідники відносять до часів князювання Володимира Мономаха (1113–1125). Її назва походить від престолу центральної апсиди в ім’я православного свята Преображення Господнього – Спаса. В писемних джере-лах доби пізнього середньовіччя та нових часів собор згадується як “Преображення Господнього”. Після завданих монгольською навалою в 1240 р. руйнувань, роль каплиці для місцевого населення виконував нартекс першого ярусу споруди. Відновлення храму зупинило спустошливе нашестя кримського хана Менглі І Гераяв 1482 р.  Після Берестейської унії 1596 р. церква опиняється з одного боку під управлінням київських архієреїв, а з іншого – уніатських священиків. І хоча внаслідок поступової руйнації стіни ледь стояли, вона далі функціонувала аж до відбудови митрополитом Петром Могилою в 1640–1642 рр. Під час цих робіт було зведено три гранчасті апсиди та західний дерев’яний притвор. На початку ХVІІІ ст. храм увійшов до складу Києво-Печерської фортеці, оборонний вал довкола Спаського бастіону якої перекрив фундаменти східної частини церкви ХІІ ст. Незважаючи на періодичні ремонти, на кінець ХІХ ст. від давньоруської споруди вціліла лише західна частина разом з двома бічними вівтарями. Після закриття Києво-Печерського монастиря у 20-х рр. ХХ ст. церква Спаса на Берестові увійшла до складу Всеукраїнського державного культурно-історичного заповідника “Всеукраїнське музейне містечко”. Нині храм є частиною комплексу пам’яток Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. 

Перші поховання на території собору було виявлено під час реставраційних робіт в 1862–1865 рр. на чолі з членом Імператорського Московського археологічного товариства П. Г. Лебединцевим. Зокрема, в північній та південній стінах за кліросами відкрито два кістяки зі слідами шовкового та парчевого одягу. Багато дерев’яних трун у декілька ярусів робітники знайшли і під аркою біля західної стіни, на північ від престолу. На черепах двох кістяків, розміщених на глибині 3,15 м в центральній частині храму, простежено залишки повстяних клобуків. Коротку інформацію про згадані поховання подає студент Київської духовної академії М. Волинський в дисертаційному дослідженні “Спасская церковь в Киеве на Берестове. История и описание храма” (1916) . Єдиний склеп було відмічено біля північної стіни Володимирського бічного вівтаря, але пізніші розкопки його не зафіксували.

Через перебування собору в аварійному стані, на початку ХХ ст. виникла потреба в його невідкладному капітальному ремонті. Про ухвалення відповідного рішення керівництво Києво-Печерської Лаври повідомило Імператорську археологічну комісію в 1908 р. Остання в свою чергу відрядила до Києва одного зі своїх членів – академіка архітектури Імператорського Російського археологічного товариства П. П. Покришкіна. Однак, ще під час вирішення ним організаційних питань, влітку 1909 р., самостійні дослідження біля зовнішніх стін бічних вівтарів церкви провів краківський вчений О. Г. Пеленський. І хоча розкопки відбувалися на території кладовища, відомостей про поховання в репортажі газети “Киевлянин” подано не було. Реставраційні роботи вже під керівництвом Покришкіна здійснювали протягом 1909 –1914 рр. Матеріальну базу та повну свободу їх проведення забезпечила Києво-Печерська Лавра. Стислі дані про отримані результати в 1910 р. було розміщено в “Известиях археологической комиссии” за 1911 р. В них згадані погано збережені кістяки численних поховань ХVІ–ХVІІ ст., виявлених під час укріплення фундаменту церкви. Біля північно-східної стіни було відкрито саркофаг давньоруського часу вщент заповнений кістками, вірогідно, зі зруйнованих поховань. В короткому опублікованому звіті про розкопки в західній частині храму, йдеться про “багато поховань ХVІІ ст. та пізніших”, які доходили майже до підошви фортечного валу. Однак кістяки в них внаслідок фізичних властивостей ґрунту практично не збереглися. Натомість вдалося простежити рештки одягу (в т.ч. парчевих тканин), взуття та домовин, що вказує на належність більшості могил особам духовної та світської верхівки. В підсумковому рапорті Покришкіна про проведені роботи від 12 вересня 1914 р. йдеться про повністю розкриті, за винятком північної частини, залишки фундаментів. Загальна площа досліджень навколо собору становила приблизно 450–500 кв. м. Саме під час цих робіт було втрачено найбільшу частину цвинтаря церкви Спаса на Брестові без відповідної археологічної фіксації. Оскільки Покришкін не вів польовий щоденник, а повний звіт написати не встиг, документація дійшла до наших днів лише у вигляді архівних фотографій Археологічної комісії. Подальші розкопки на пам’ятці перервав початок Першої світової війни. 

У Києві реставрують храм Спаса на Берестові

«Дерев’яні конструкції стали непридатними. Обрешітка була трухлява. Багато було дірок в покрівлі, вона була аварійна, і вона не використовувалася. Зараз є кошти інвесторів», – уточнює начальник відділу реставраційних робіт Києво-Печерського заповідника Анатолій Овчар.

Основні роботи навколо та всередині церкви майстри планують завершити до осені. А ось кошти на відновлення фресок науковцям ще потрібно знайти.

Археологи знайшли нові знахідки як у грунті біля церкви Спаса на Берестові так і у похованнях.

ЦВИНТАР ЦЕРКВИ СПАСА НА БЕРЕСТОВІ XIV–ХVІІІст. 

План некрополя церкви Спаса на Берестові
План некрополя церкви Спаса на Берестові